Оральна регідратація в осіб похилого та старечого віку

Дегідратація як проблема геріатричних пацієнтів

Особами похилого віку вважаються люди віком понад 65 років. Так само поняття «геріатричний пацієнт» пов’язано передусім не з віком, а зі значною ослабленістю та множинними захворюваннями. Основна мета ведення геріатричних пацієнтів – покращення та підтримка їхнього функціонального стану з метою збереження здатності до самообслуговування та покращення якості життя [1].

Однією з вагомих проблем у осіб похилого та старечого віку є дегідратація [1]. Для повноцінного функціонування лімфатичної, серцево-судинної, травної та сечової систем необхідна достатня кількість рідини, проте з віком відбувається зменшення загального вмісту води в організмі, що погіршує роботу перелічених систем [2]. Так, у молодої людини сумарний вміст води в організмі становить близько 60%, а у пацієнта віком 70 років – близько 40% [3].

Мал. 1. Вікове зменшення вмісту води в організмі

Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує жінкам похилого віку вживати 2,2 л рідини щодня, а чоловікам – 2,9 л. Натомість у реальному житті середньостатистична людина віком понад 70 років вживає менше 1,5 л [4]. Причинами недостатнього споживання води в цьому віці є фізичні обмеження, незадовільний доступ до питної води та труднощі у відвідуванні туалету, порушення мислення та психічного стану, приймання значної кількості медикаментів, які можуть порушувати водний баланс [2].

Вікові особливості, клінічна картина й оцінка ризику дегідратації

Пов’язані з віком особливості дегідратації:

• менший резерв рідини у зв’язку з меншою часткою її в організмі;
• зменшення інтенсивності відчуття спраги;
• зниження співвідношення м’язової/жирової тканини (це важливо, оскільки в м’язах зберігається в 2-7 разів більше води, ніж у жировій тканині);
• труднощі у виявленні симптомів дегідратації (менша пружність шкіри та западання очей у зв’язку зі зменшенням вмісту колагену та підшкірного жиру, часте ротове дихання внаслідок хронічних хвороб легень і серця, що призводить до сухості слизової оболонки рота і утруднює своєчасну діагностику зневоднення);
• деменція;
• уживання діуретиків [2].

Мал. 2. Підвищений ризик дегідратації в осіб похилого віку [5]

Дегідратація небезпечна тим, що пов’язана з низкою потенційно тяжких патологічних станів.

Розлади здоров’я, асоційовані з дегідратацією:

• падіння та переломи;
• розлади свідомості та мислення;
• закрепи;
• інфекції сечовивідної системи;
• ниркова недостатність;
• інсульт;
• збільшення потенційної токсичності медикаментів;
• сповільнення загоєння ран;
• ортостатична гіпотензія (зниження артеріального тиску на >20 мм рт. ст. під час переходу з горизонтального положення у вертикальне);
• підвищення температури;
• погіршення контролю рівня глюкози при цукровому діабеті [6].

За даними різних досліджень, із ризиком дегідратації асоціюються різні чинники (табл. 1).

Загалом усі фактори ризику дегідратації осіб похилого віку можна розподілити на 4 великі групи (мал. 3)

Найважливіші клінічні ознаки дегідратації: зменшення потовиділення під пахвами, зниження пружності шкіри, сухість слизової оболонки рота, розлади свідомості, які виникли нещодавно, темний колір сечі [16]. Слід також звертати увагу на ознаки гіповолемічного шоку: холодну та липку шкіру, зменшення виділення сечі, сплощення шийних вен, розлади свідомості, низький серцевий викид.

Мал. 3. Фактори ризику дегідратації в осіб похилого віку

Особливості регідратації в осіб похилого віку

Регідратація в осіб похилого віку може бути утруднена когнітивними змінами пацієнта, його фізичними обмеженнями, а також нетриманням сечі та, як наслідок, небажанням уживати воду. Тактику регідратації слід обирати залежно від ступеня зневоднення. Так, при легкій дегідратації застосовується оральна регідратація, а при помірній – комбінація оральної та внутрішньовенної (за допомогою збалансованих розчинів кристалоїдів). У випадку тяжкої дегідратації, основними ознаками якої є гіпотензія і тахікардія, призначається внутрішньовенна регідратація, за можливості – у комбінації з оральною.

Пацієнти похилого віку зазвичай характеризуються великою кількістю коморбідних захворювань та загальною ослабленістю. Тому цей контингент надає особливого значення безпечності тактики будь-якого лікування. Оральна регідратація дає можливість поступово поповнити дефіцит рідини та електролітів фізіологічним шляхом і має низку інших переваг.

Профілактика

Переваги оральної регідратації над внутрішньовенною [17]:

• більш фізіологічна, ніж внутрішньовенна;
• висока ефективність;
• відмінний профіль безпеки (без ризику розвитку ускладнень, притаманних інфузіям);
• низька вартість.

Рекомендації з профілактики дегідратації в осіб похилого віку [16]:

• застосовуйте яскраві чашки;
• застосовуйте кулери та балони з водою;
• пропонуйте воду раз у 1,5 години та після певних дій (приймання душу, відвідування туалету, приймання ліків);
• заохочуйте запивання їжі та вживання рідких страв (суп, желе, йогурт, пюре з фруктів, морозиво);
• ведіть журнал обліку пиття та сечовиділення;
• якщо спостерігається дегідратація із втратою >4% маси тіла впродовж 7 днів, доцільно на 3 дні призначити активну оральну регідратацію;
• у разі тяжкої дегідратації необхідні госпіталізація та внутрішньовенна регідратація.

Мал. 4. Поради щодо збільшення споживання води

Вода для медичних цілей РеО («Юрія-Фарм»)

Вода для медичних цілей РеО є готовим до вживання розчином для оральної регідратації, що містить усі необхідні електроліти та сорбітол. Він є додатковим джерелом енергії, що засвоюється клітинами організму без участі інсуліну. РeО не містить консервантів, барвників та має приємний смак.

Переваги води РеО:

• має збалансований склад;
• допомагає відновити та підтримати водно-сольовий баланс;
• не містить консервантів, барвників та вуглеводів;
• має приємний смак і легко пити навіть при нудоті;
• усуває симптоми зневоднення;
• нормалізує діурез, знижує інтоксикацію [18].

Список літератури

1. Volkert , et al. ESPEN guideline on clinical nutrition and hydration in geriatrics. Clinical Nutrition. 2019; 38: 10-47.
2. Miller J. Dehydration in the older adult. Journal of Gerontological Nursing. 2015; 41 (9): 8-13.
3. O’Donnell E. Assessing fluid and electrolyte balance in elders. American Journal of Nursing. 2013; 95: 40-46.
4. Thomas R., et al. Understanding clinical dehydration and its treatment. Journal of the American Medical Directors Association. 2008; 9: 292-301.
5. Hydration in the Available at: https://www.hydrationforhealth.com/en/hydration-science/hydration-lab/ hydration-aging.
6. Thomas Why is dehydration a problem in older patients and care home residents? Nursing Times [online]. 2020; 116 (8): 45-48.
7. Oates L., Price C.I. Clinical assessments and care interventions to promote oral hydration amongst older patients: a narrative systematic review. BMC Nurs. 2017; 16 (4).
8. Vivanti , Harvey K., Ash S. Developing a quick and practical screen to improve the identification of poor hydration in geriatric and rehabilitative care. Arch. Gerontol. Geriatr. 2010; 50 (2): 156-164.
9. Vivanti , Harvey K., Ash S., Battistutta D. Clinical assessment of dehydration in older people admitted to hospital. What are the strongest indicators? Arch. Gerontol. Geriatr. 2008; 47: 340-355.
10. Wotton , Crannitch K., Munt R. Prevalence, risk factors and strategies to prevent dehydration in older adults. Contemp. Nurse. 2008; 31: 44-56.
11. Food First team, part of SEPT Community Health Services GULP tool. 2012. Available at: http:// www.sept.nhs.uk/wp-content/uploads/2014/07/GULP-Dehydration-risk-screening-tool.pdf.
12. Zembrzuski D. A three-dimensional approach to hydration of elders: administration, clinical staff, and in-service education. Geriatr. Nurs. 1997; 18 (1): 20-26.
13. NHS East of Adult intelligent fluid management bundle. 2011. Available at: http://www.harmfreecare.org/ wp-content/uploads/2012/04/In-Action-Direct-Upload-EOE-3.pdf.
14. Mentes C., Iowa-Veterans Affairs Nursing Research Consortium. Hydration management protocol. J. Gerontol. Nurs. 2000; 26 (10): 6-15.
15. Mentes , Wang J. Measuring risk for dehydration in nursing home residents. Evaluation of the dehydration risk appraisal checklist. Res. Gerontol. Nurs. 2011; 4 (2): 148-56.
16. Woodward Guidelines to ef fective hydration in aged care facilities. Heidelberg Repatriation Hospital, 2013.
17. Greenough W.B. Oral rehydration therapy as an alternative to intravenous therapy in dehydrated older people. Annals of Long-Term Care: Clinical Care and 2016; 24 (2): 34-38.
18. Кирпач Г. RеО вода для медичних цілей – гармонія води та електролітів у пляшці. Современная фармация. 2021;